Мала Розтока

Села Іршавського району
Закарпатська область України

Мала Розтока - Gazlo, Alsorosztoka, Rosztoka (в угорських джерелах), Rostoka, Uhoca Rostoka
(Угочанська Розтока) (в чехословацьких джерелах). Займає території - 0,79 км². Перша згадка у 1631 p. Згідно з переписом у 1910 році тут проживало 320 чоловік, станом на 2001 рік - 510 чоловік.

Центральною вулицею Малої Розтоки

Picture 10 of 12

Центральна вулиця Малої Розтоки вмощена бруківкою (фото 2016 року)

 

У вас є цікава фотографія цієї місцевості? Ви маєте можливість додати її до нашої галереї:


Що зображено на фотографії?

 

Додаткова інформація

Мала Розтока - cело в Іршавському районі Закарпатської області, на березі річки Боржава. Вперше згадується у 1631 pоці. Підпорядковане сільраді села Дубрівка.  Стара назва села Мала Розтока - Угочанська Розтока [Українська РСР. Адміністративно-територіальний устрій на 1 січня 1967 р. – К. : Політвидав, 1969 р.]. За часів Радянської Влади тут збудовано: пам'ятник воїнам-визволителям, клуб, пошту, дитсадок, колгосп "Дружба"...

У селі Мала Розтока є Церква Вознесіння Господнього (1858 року). Про історію кам’яної базилічної церкви  (УГКЦ) розповідають тексти на зворотному боці іконостаса. Згідно з текстом на іконі Ісуса Христа:

В честь и хвалу стыя Тройцы, и во славу славнаго Вознесенїя Гсда нашего Іисуса Хрста начася созиданїе Храма сего 1848го года во Царствованїе Францъ Іосифа; во владычествованїе же еппа Васілїя Поповича, при наместнику Васілїи Васько и парохі Іоанні Стецовичъ и сотрудниціхъ Павлі Петрише, Феодорі Петрашко, Стефані Жабко и Георгїи Рацинъ благословися 1858го года.

Текст на звороті ікони Богоматері повідомляє:

Мальоваїе собыстся под оуправительст[в]омъ еппа Стефана Панковичъ, и его соизволенїемъ благословися іконостас чрез г.Александра Фанковичъ намісника Бережавы. Малеванїе сталося за Феодосїя Поповичъ, и при попечителехъ Георгїи Рацинъ и Стефане Жабко; не дожившихъ іконовъ благословенїя, но прежде в вічный покой преставиввшихся; которымъ въ наслідники осталися. Г.Евгеній Зомборі въ качестві вмісто пароха. Попечителями же: вышепомянутый Феодоръ Петрашко, съ помощникомъ Петромъ Рацин. Півцемъ тогда былъ Іоаннъ Паукъ. Блсвенїе іконовъ бысть на Вознесенїе Гсда Θго (9) Мая 1868го года. Маляри были: Г.Фердїнандъ Выдра и Іоаннъ Ваійрихъ; а золотильщик Францъ Поволный. Писахъ шs z АWξИ (1868) года. Петръ Моісей малярству быхъ предуготовникъ MDCCCLXVIII.

На звороті “Тайної вечері” вирізано – A. D. 1862. У 1937 р. зроблено ремонт зовнішніх стін. У 1976 р. зусиллями кураторів Михайла Мелая та Івана Корпоша замінено бляшане покритя дахів, очищено і пофарбовано іконостас, а Іван Калинич організував заливку нової мозаїчної підлоги.

Розписи Ф. Видри та І. Вайріха закінчені в 1866 р. Влітку 1982 р. розписи оновили Василь і Михайло Павліщуки та Василь Балог. У 1996 р. місцеві майстри Іван Березнай, Іван Костак та Юрій Микула та інші замість дерев’яної дзвіниці збудували муровану, а також муровані ґанки при західному та південному входах до церкви. Ці ж майстри збудували в селі в 1994 р. на місці дерев’яної каплички з хрестом муровану каплицю Вознесіння Господнього [Джерело: Сирохман М. Церкви України: Закарпаття. – Льв.: 2000 р., с. 271 – 272..]

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *